Статті

Про можливості розгляду суперечок в області промислової власності третейськими судами

Глухівський Л.Й., третейський суддя Постійно діючого третейського суду при КТПП, доктор технічних наук, професор
Красовська А.Г., третейський суддя Постійно діючого третейського суду при КТПП, кандидат економічних наук

Могутнім важелем науково-технічного прогресу є науково-технічна творчість фахівців у різних сферах діяльності. Результатами творчості є винаходи і корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем тощо, що є об’єктами так званої промислової власності чи, більш широко, інтелектуальної власності. Держава охороняє ці об’єкти. Зокрема, Законом України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” [1] передбачено, що винахідник чи його роботодавець може подати заявку на одержання охоронного документу - патенту на винахід чи на корисну модель. Патент засвідчує виключне право власності заявника на винахід упродовж 20 років і на корисну модель упродовж 10 років.

У зв’язку з видачею державою фізичним чи юридичним особам охоронних документів на об’єкти промислової власності ці особи як суб’єкти, що одержують виключні права на ці об’єкти промислової власності, вступають у певні цивільні і господарські правовідносини з іншими суб’єктами господарювання. Ці взаємовідносини можуть оформлятися у вигляді договорів (угод). При виконанні (чи невиконанні) цих договорів між їх сторонами можливі ті чи інші суперечки (спори).

Якщо суперечки не розв’язуються шляхом переговорів, то сторони шукають арбітра. Таким арбітром у нашій правовій державі є суд. При необхідності розв’язання спору, у тому числі і спору, пов’язаного з певним об’єктом промислової власності, його сторони можуть звертатися до суду. Але при цьому необхідно усвідомлювати, що таке розв’язання спору може тривати достатньо довго і вимагати витрати значних коштів, наприклад – на гонорари адвокатам.

Досягти бажаної мети – розв’язання спору можна швидше і з меншими витратами коштів, якщо звернутися до третейського суду – ще одного інституту захисту інтересів суб’єктів підприємництва та фізичних осіб у разі виникнення між ними спорів. Така можливість гарантується Законом України “Про третейські суди” [2].

Третейське судочинство має ряд суттєвих переваг порівняно з розглядом справ у державних судах. Серед цих переваг:

• вільне обрання суддів сторонами суперечки;
• повна конфіденційність судового розгляду;
• швидке вирішення спору, економія часу і витрат сторонами суперечки;
• мінімум формальностей;
• зобов’язання сторонами, які передали спір на вирішення третейського суду, добровільно виконати його рішення без зволікань і застережень;
• остаточність рішення третейського суду (воно оскарженню не підлягає);
• підпорядкованість рішення третейського суду, якщо воно не виконується добровільно, примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Однак не всі справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин (у тому числі й стосовно об’єктів промислової власності), можуть розглядатися третейськими судами. Зокрема, третейські суди не можуть розглядати [2]:

1. справи у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
2. справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;
3. справи, пов'язаних з державною таємницею;
4. справи у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
5. справи про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
6. справи, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство;
7. інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
8. справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

При цьому також слід мати на увазі, що спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України “Про третейські суди”. Третейська угода може включатися у договір (контракт) між сторонами. Якщо сторонами обирається третейський суд при КТПП, то третейська угода може мати зміст: “Будь-який спір щодо умов цього договору або у зв’язку з ним в разі неможливості вирішення його шляхом переговорів підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при КТПП у відповідності з його регламентом” [3].

Предметом цієї статті є вияснення, які із суперечок, пов’язаних із об’єктами промислової власності, можуть розглядатися третейськими судами. Тут розгляд буде на прикладі тільки одного об’єкту промислової власності – винаходу (корисної моделі). Щодо інших об’єктів промислової власності, а також об’єктів авторського права і суміжних прав, це можна зробити по аналогії.

Суперечки можуть виникати як на стадії одержання заявниками виключних прав на об’єкти промислової власності, так і після одержання цих прав.

Більшість суперечок на стадії одержання прав є суперечками заявників із Центральним органом виконавчої влади, до якого подають заявки на одержання прав – Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі – Установа). Такими суперечками можуть бути, відповідно до спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності, зокрема – Закону [1], оскарження заявниками рішень Установи про видачу патенту чи про відмову у видачі патенту. Однак, оскільки однією із сторін таких суперечок виступає орган державної влади – Установа, то ці суперечки не можуть розглядатися третейськими судами.

На стадії одержання прав можливі також суперечки між винахідниками, які спільно створили винахід (корисну модель) і мають спільне право на одержання патенту. Якщо між винахідниками ще до подання заявки була укладена угода про регламент здійснення їхнього спільного права і якщо до цієї угоди було включено третейську угоду, то ця суперечка може розглядатися третейським судом.

Перед поданням заявки можливими є суперечки між винахідниками і їх роботодавцями. Законом [1] визначено, що роботодавець, який подає заявку на винахід, зроблений його працівником, укладає з винахідником договір щодо розміру та умови виплати йому винагороди.

Можливий також договір між винахідником і його роботодавцем про передачу права на подання заявки.

Заявку на одержання патенту може подавати за дорученням заявника представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) чи інша довірена особа, і тоді між заявниками і особою, що подає за їх дорученням заявку, заключається угода (договір).

Якщо у згаданих вище угодах (договорах) містяться третейські угоди, то пов’язані з ними суперечки можуть розглядатися у третейському суді.

Після того, як заявником право одержано (відомості про патент занесено до Державного реєстру патентів), між власником патенту і іншими особами можуть виникати деякі суперечки.

Патент надає власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом. Якщо заявку на винахід подає не один заявник, а декілька заявників, то патентом вони володіють спільно і взаємовідносини між ними при використанні винаходу (корисної моделі) визначаються угодою між ними.

Власник патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником.

Власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) на підставі ліцензійного договору.

Суперечки, пов’язані зі згаданими вище договорами (угодами), за умови включення до них третейської угоди, можуть розглядатися третейськими судами.

Можуть виникати також суперечки відносно тимчасової правової охорони винаходів (корисних моделей) і права попереднього користування.

Після опублікування Установою у ході експертизи заявки відомостей про неї заявник одержує тимчасову правову охорону, яка полягає у тому, що він має право на одержання компенсації від особи, яка почала використовувати без його дозволу опубліковані відомості про заявку. Претензії заявника до цієї особи на відшкодування може розглянути третейський суд, але за умови, що заявник і особа, яка почала використовувати опубліковані відомості про заявку, попередньо заключать третейську угоду.

Право попереднього користування полягає у тому, що будь-яка особа, яка до дати подання заявки на винахід іншою особою в інтересах своєї діяльності з комерційною метою добросовісно використала в Україні технологічне (технічне) вирішення, тотожне заявленому винаходу (корисній моделі), чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження цього використання. Можливі суперечки при такому використанні винаходу між особою, яка є власником патенту, і особою, яка має право попереднього користування, можуть розглядатися третейським судом, але при умові, що ці особи попередньо заключать третейську угоду.

Тут доцільно процитувати Закон [2], у якому сказано наступне (стаття 12).

“Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує”.

Розглянемо ще одну можливу суперечку.

Якщо винахід (корисна модель), не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання винаходу (корисної моделі) було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати винахід (корисну модель), у разі відмови власника прав від укладання ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу (корисної моделі). Якщо власник патенту не доведе, що факт невикористання винаходу (корисної моделі) зумовлений поважними причинами, суд виносить рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання винаходу (корисної моделі) з визначенням обсягу його використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику патенту.

Ця суперечка могла б розглядатися й третейським судом, але тільки за умови попереднього заключення між власником патенту і особою, яка жадає укладання ліцензійного договору, третейської угоди. Щоправда, заключення такої угоди у разі, якщо власник патенту не хоче видавати ліцензію, є малоймовірною.

Не можуть розглядатися третейськими судами суперечки, пов’язані з примусовим відчуженням прав на винахід (корисну модель) Кабінетом Міністрів України з метою забезпечення здоров’я населення, екологічної безпеки та інших інтересів суспільства, рівно ж як і суперечки, пов’язані з вимогами будь-якими особами визнання виданих Установою патентів повністю чи частково недійсними, тому що однією із сторін такої суперечки є орган державної влади.

В жодному разі не можуть розглядатися третейськими судами суперечки, пов’язані з патентами на секретні винаходи чи секретні корисні моделі.

Література

1. Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” // Відомості Верховної Ради України, 2000, № 37, ст. 307.

2. Закон України “Про третейські суди” // Відомості Верховної Ради України, 2004, № 35, ст. 412; 2004, № 40-41, 42, ст. 492; 2006, № 35, ст. 296.

3. Постійно діючий третейський суд при Київській торгово-промисловій палаті // Третейська угода. Положення про Постійно діючий третейський суд при КТПП. Регламент Постійно діючого третейського суду при КТПП. – Київ, 2005.