1. Загальні принципи

Господарчу діяльність у Польщі характеризують прості та універсальні правила.
Найважливішими з них являються:

• свобода починання господарчої діяльності,
• рівність суб'єктів господарювання - державних і приватних, вітчизняних ти іноземних,
• регулювання діяльності суб'єктів господарювання механізмами ринку,
• обмеження державної інтервенції до необхідного мінімуму.

Ці правила зміцнені та гарантовані господарчим законодавством, положення якого відповідають стандартам демократичної правової держави. Про це свідчать приклади регулювань, що містяться у законі про господарчу діяльність (Вісник законів з 1999, № 101, поз. 1178):

• починання та ведення господарчої діяльності є вільне для кожного та відбувається на рівних правах,
• суб'єктом господарювання може бути фізична особа, юридична особа, а також організаційна одиниця, яка не має юридичного статусу, якщо предметом її активності є господарча діяльність.
• суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, на рівних правах користаються банківськими кредитами та забезпечуються засобами виробництва, а також підлягають державним оплатам,
• суб'єкти господарювання можуть об'єднуватися у добровільно обраних організаціях суб'єктів господарювання.

2. Юридичні основи

Юридичні основи господарчої діяльності у Польщі визначені у Цивільному кодексі, Кодексі торговельних товариств та законі з 19 листопада 1999 р. Право господарчої діяльності, який замінив закон з 1988 р. Про господарчу діяльність.

Цивільний кодекс (Ц.к.) регулює майнові відносини між фізичними особами, юридичним особами, фізичними та юридичними особами, а також охорону приватної власності. Законом з 28 липня 1990 р. цей кодекс було пристосовано до здійснюваної у Польщі економічної трансформації та трансформації державного устрою. Регулювання, що містяться у Ц.к. поважають правило рівності суб'єктів - учасників даних юридичних відносин, без огляду на форму власності; еквівалентності свідчень (свідчення однієї сторони відповідає свідченню другої сторони); свободу та вільність укладення угод.

У Ц.к., зокрема, визначено майнові права безособового характеру - дійові erga omnes; виконання та припинення зобов'язань; види угод (наприклад продажу, контрактації, трудові, агенції, комісійні, перевезення, експедиції, найму, оренди, позики, банківського рахунку); права, що діють тільки між сторонами даних цивільно-правових відносин inter partes; законного наслідування та за заповітом (заповіту і запису)- Доповнення закону з 2 липня 2000 року врегульовало договір лізингу, а з 14 лютого 2003 року однозначно визначило, що концесії, ліцензії та дозволи є складовими підприємства та в момент його продажу переходять тому, хто придбав підприємство.

Окрім Цивільного кодексу, юридичні регуляції господарчої діяльності містить в собі Кодекс торговельних товариств, авторське право, право промислової власності тощо. Підчас використання різнорідних юридичних актів діє римське правило: основний норматив має право першості перед загальним регулюванням.

31 січня 2001 року, згідно закону з 15 вересня 2000 року - Кодекс торговельних товариств (К.тх), діють нові правила діяльності торговельних товариств. Норми цього закону замінили положення Торговельного кодексу з 1934 р. (разом з пізнішими змінами). Новий кодекс регулює створення, організацію, функціонування, ліквідацію та поділ і перетворення торговельних товариств. Вирізняються наступні види торговельних товариств: явне товариство, партнерське товариство, командитне товариство, командитно-акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю та акціонерне товариство. К.т.т. визначає угоду торговельного товариства, згідно з якою спільники або акціонери зобов'язуються прямувати до досягнення спільної мети шляхом вкладання внесків та, якщо угода або статут товариства так говорить, шляхом співпраці іншим чином.

Закон також містить в собі відповідні зміни в діючих положеннях, які пристосовують їх до регулювань К.т.т. Це, зокрема, зміни у: Законі про банкрутство, Кодексі цивільних дій, Законі про нотаріат, Законі про бухгалтерію, Податковому кодексі, Банківському праві і т.д.

Але й надалі мають юридичну силу положення, що стосуються:

• національних інвестиційних фондів,
• товариств, що здійснюють банківську діяльність,
• товариств, що керують біржами або позабіржовими ринками,
• товариств, що керують маклерськими домами,
• АТ Національного депозитарію цінних паперів,
• товариств, які здійснюють страхову діяльність,
• товариств інвестиційних фондів,
• пенсійних фондів,
• товариств публічного радіомовлення та телебачення,
• товариств, що створилися внаслідок комерціалізації та приватизації державних підприємств,
• інших торговельних товариств, діяльність яких регулюється окремими законами.

У грудні 2003 року було змінено положення К.т.т, що стосуються, зокрема, обов'язку перетворення цивільного товариства у явне товариство, коли річні обороти підприємства за два чергові роки перевищать 400 тис. євро - цей ліміт було підвищено до 800 тис. євро. Також прийнято правило, що за залучення фінансових зобов'язань на вартість, яка дворазово перевищує розмір статутного капіталу товариства, які були прийняті без відповідної ухвали спільників, не буде накладено режиму недійсності (закон з 12 грудня 2003 року про зміну закону - Кодекс торговельних товариств та деяких інших законів. В.З. № 229, поз; 2276). Закон з 19 листопада 1999 р. - Право господарчої діяльності, діючий з 1 січня 2001 року, забезпечує свободу починання господарчої діяльності та забезпечує рівність усіх суб'єктів господарювання. Частина положень закону рішила у життя рік раніше, тобто з січня 2000 року. Це стосувалося положень, які регулюють створення, функціонування і ліквідацію відділів та іноземних представництв, а також положень, що відносяться до малих та середніх підприємств. Закон вводить поняття "підприємця" замість використаної у попередніх законах категорії суб'єкту господарювання. Згідно із законом підприємець це - фізична особа, юридична особа або товариство торговельного права, же не є юридичної особою, що професійно, від власного імені починає та здійснює господарчу діяльність. Підприємцями вважаються також спільники цивільного товариства, хоча саме цивільне товариство є тільки цивільно-правовою угодою.

Окремий розділ цього закону присвячений малим та середнім підприємцям. Приймається, що держава створює корисні умови для функціонування малих та середніх підприємств, зокрема шляхом ініціювання юридичних регулювань, які спрощують доступ до фінансових коштів, які походять з кредитів та позик, а також кредитних доручень. У законі введено два критерії, які дозволяють визнати підприємця за малого та середнього, тобто - середньорічний максимальний стан зайнятості та максимальний прибуток нетто з продажу товарів, виробів, послуг або фінансових операцій, або максимальна сума активів балансу, порахованого на кінець попереднього обігового року. Спираючись р ці критерії малим підприємцем вважається суб'єкт: (і) у якого працює менш ніж 50 працівників та (іі) що має річний прибуток нетто з продажу, який не перебільшує еквіваленту у злотих 7 млн. євро або сума балансових активів якого не перевищила еквіваленту у злотих 5 млн. євро. Середнім підприємцем вважається суб'єкт: (і) у якого працює 50 - 250 працівників та (іі), що має річний прибуток нетто з продажу, який не перебільшує еквіваленту у злотих 40 млн. євро або сума балансових активів якого не перевищила еквіваленту у злотих 27 млн. євро.

Закон визначив також допустимі форми праці на території Республіки Польща іноземних підприємців. Він зрівнює юридичні умови створення суб'єктів господарювання за участю іноземного капіталу з умовами, які розповсюджуються на польських підприємців. Прийнято правило, що громадяни інших держав, які отримали дозвіл на поселення у Польщі, користаються такими самими правами як і польські громадяни. Для іноземних осіб діє правило взаємності, якщо міжнародних договір ратифікований Польщею на передбачує інакше. Згідно цього правила польські підприємці в даній країні допускаються до праці на таких самих умовах, як і місцеві підприємці. У випадку відсутності взаємності, іноземні особи можуть створювати виключно командитні, з обмеженою відповідальністю або акціонерні товариства. Іноземні підприємці можуть здійснювати на території Республіки Польща господарчу діяльність або у формі відділів, або у формі представництв. Сфера діяльності відділу не може відрізнятися від предмету діяльності іноземного підприємця. Сфера праці представництва може охоплювати тільки здійснювання діяльності у сфері реклами та промоції іноземного підприємця.

Підприємця було зобов'язано здійснювати господарчу діяльність згідно з правилами сумлінної конкуренції, шанувати звичаї та розумні інтереси споживачів. Він повинен виконувати передбачені законодавством умови здійснювання цієї діяльності (наприклад у сфері охорони здоров'я, охорони навколишнього середовища, професійних прав). Окрім цього, усі підприємці мають категоричний обов'язок розміщення на товарах або їх упаковках інформації польською мовою, що стосується: позначення виробника товару та його адреси; назви товару та інших позначень, якщо окремі положення це вимагають. За невиконання цих формальних умов здійснення господарчої діяльності грозить штраф.

Закон Право господарчої діяльності наклав на органи адміністрації та на органи самоврядування обов'язок підтримки підприємництва. Особливо ці органи мусять пропагувати розвиток підприємництва на даній території, проводити інформаційну, освітню діяльність, організувати навчання у сфері розвитку підприємництва, співпрацювати з органами самоврядування та іншими організаціями підприємців. До особливих завдань гміни належить: видання дозволів та концесій, контроль підприємців у сфері наявності професійних прав, назви закладу та позначень, що вимагаються при продажу, контроль діяльності, яка охоплена концесією або здійснення запису до обліку діяльності. Значна лібералізація умов діяльності суб'єктів господарювання пов'язана із рішеннями, підготовленими в межах проекту закону про гарантії свободи господарчої діяльності (у Сеймі РП закінчено праці над ним у червні 2004 р.). Закон передбачує багато спрощень у здійснюванні господарчої діяльності (наприклад пряме реєстрування фірм, один ідентифікаційний номер для підприємців, обмеження кількостей контролювання, тендери на концесії, автоматичні дозволи. Згідно з планами, цей закон мусить замінити діючий закон Право господарчої діяльності.

Допомога держава для підприємців регулюється законодавчо (закон з 27 липня 2002 р. про умови допустимості та нагляду за публічною допомогою для підприємців, В.З. № 141, поз. 1177, який замінив закон з 2000 р). Публічна допомога в ньому визначається як збільшення фінансової вигоди для визначеного підприємця у галузі господарчої діяльності, яку від здійснює. З засобів публічної допомоги можуть користуватися усі суб'єкти господарювання, незалежно від юридичної форми або форми власності.

Схоже як і у законодавстві Європейського союзу, надання підприємцям допомоги з публічних засобів трактується як незгідне з ідеєю господарчої свободи та правилами спільного ринку, тому що надає привілеї одним суб'єктам господарювання перед іншими. Закон керується правилом, що надання допомоги підприємцям з публічних засобів є неприпустиме, хиба що це відбувається згідно з умовами, що в ньому визначені та тими, що містяться у ратифікованих міжнародних угодах, наприклад у Європейському договорі. Цей закон визначає принципи приділення допомоги, що перевищує на протязі чергових трьох років 100 тис. євро.

Заборона публічної допомоги завжди застосовуються у випадку експортної допомоги, тобто залежної від обсягу експорту, призначеної на створювання розподільчих мереж, що діють закордоном, або на поточні видатки пов'язані із експортною діяльністю (однак експортною допомогою не являється покриття коштів витрачених на участь у ярмарках, навчальні дослідження або консалтингові послуги, потрібні для промоції продукту). Закон, незалежно від вартості приділених засобів, використовується для підтримки підприємців з так званих вразливих секторів (наприклад вуглевидобувного сектора та металургії).

Натомість, він не застосовується до допомоги, яка має на меті компенсацію розходів, які йдуть на реалізацію завдань на річ обороноздатності держави, а також на створення і розбудову технічної інфраструктури, за умови, що вона не є призначена виключно для визначеного підприємця. З певними виключеннями закон не застосовується також до допомоги, яка надається у сільському господарстві, мисливстві, лісництві, риболовстві та рибництві.

Закон розрізняє три види припустимої допомоги - регіональну, секторну та горизонтальну, а також визначає умови, які мусять бути виконані, для того щоб можна було скористатися відповідними видами допомоги (наприклад регіональна допомога може бути надана тільки тоді, коли рівень внутрішнього валового продукту на одного мешканця є нижчий 75% середнього рівня ВВП у Європейському союзі "як єдиного цілого"). В законі виокремлено також допомогу, що надається на основі допоміжної програми та індивідуальну допомогу (тобто та, що не охоплена програмою або має на меті підтримку великого інвестиційного проекту). Допоміжна програма це програма у формі нормативного акту, яка визначає принципи, умови та форми надання допомоги. Доповнення закону з 19 вересня 2003 р, містить в собі норми щодо надання думки про проекти допоміжних програм, підготовлених органами публічної адміністрації. Також вирішено, що обов'язком органу, який наглядає за наданням публічної допомоги в Польщі - голови Управління охорони конкуренції і споживачів (УОКіС) є передання цих проектів Європейській комісії, яка перевіряє їх згідність з євросоюзним законодавством.

3. Дозволи на здійснювання господарчої діяльності та концесії

Здійснювання деяких видів діяльності вимагає отримання концесій. Закон - Право господарчої діяльності значно обмежив кількість концесій та дозволів.

З 1 січня 2001 року отримання концесії вимагає здійснення господарчої діяльності у галузях: пошуку та розвідки покладів корисних копалин, видобування земельних ресурсів; складування речовин в териконах та складування відпадів у гірничих виробітках; виробництво та обіг вибуховими матеріалами, зброєю та боєприпасами, а також виробами та технологією воєнного та поліцейського призначення; виробництво, переробка, складування, передача, розповсюдження та обіг паливом та енергією; охорона осіб та майна; авіатранспорт та виконування інших повітряних послуг; будівництво та експлуатація платних автострад; управління залізничними лініями та виконування залізничних перевезень; розповсюдження радіо та телевізійних програм (ст. 14).

Концесії в інших галузях можуть бути введеш тільки шляхом зміни законодавства про господарчу діяльність, і тільки тоді, коли це виникає з потреби запевнення безпеки або обороноздатності держави або іншого важливого публічного інтересу.

Концесії видає орган державної адміністрації, відповідний з огляду на предмет господарчої діяльності (наприклад міністр сільського господарства, міністр здоров'я) або воєвода. Цей орган може відмовити у виданні концесії з огляду на загрозу національній економіці, обороні або безпеці держави. Перед початком діяльності суб'єкт господарювання може звертатися з проханням про надання концесії. Концесія видається на визначений термін, не менш ніж 2 роки та не більше ніж 50 років.

У багатьох галузях, для здійснення окремих видів діяльності, для яких раніше вимагалося отримання концесії, введено обов'язок отримання дозволів. Перелік галузей, в яких вимагаються дозволи, визначають окремі закони. Дозволи видаються, зокрема, у випадку: виробництва тютюнових виробів, надавання детективних послуг, виробництва та розливу горілок, відкриття аптек, виробництва та продажу галантерейних виробів, обігу засобами охорони рослин.

Видання, відмова та відкликання дозволу відбувається шляхом прийняття адміністративного рішення. Підприємства можуть звертатися з проханням про отримання промеси дозволу. Дозволи видаються на невизначений період. Вони можуть видаватися на визначений час на заяву підприємця або якщо окремі положення говорять інакше.

Закон - Право господарчої діяльності (ст. 96) перераховує понад 11 видів діяльності, для здійснення яких не потрібно отримувати концесій або дозволів. Серед них знаходяться: переробка та обіг кольоровими металами та кольоровим камінням, паспортні послуги, здійснювання записів (на стрічках, дисках, касетах), обіг культурними цінностями; виробництво та продаж фільмів, туристичні послуга; керування базарами та морський транспорт.

Законом визначені ситуації, в яких орган адміністрації може відмовити у виданні концесії або дозволу, або обмежити їх. обсяг (наприклад якщо підприємець не виконує вимог щодо безпеки або з огляду на існування важливого публічного інтересу). Крім цього, визначено правила контролю господарчої діяльності або ситуації, в яких концесію можна відкликати. Польські та іноземні підприємці можуть оскаржувати ці рішення у Найвищому адміністративному суді.

4. Реєстрація суб'єктів господарювання

Одночасно з законом - Право господарчої діяльності, тобто з 1 січня 2001 року увійшли у життя положення закону з 20 серпня 1997 р., про Національний судовий реєстр (В.З. з 2000 р., № 60, поз. 702, № 114, поз. 1193). Національний судовий реєстр охоплює: 1) реєстр підприємців; 2) реєстр асоціацій, інших суспільних та професійних організацій, фондів та громадських осередків охорони здоров'я та 3) реєстр безнадійних боржників.

Реєстр ведеться на правилах формальної (кожний має право ознайомитися з реєстраційними даними) та матеріальної прозорості (не можна прикриватися незнанням реєстраційних даних), а також достовірності записів. Підприємці мають обов'язок обновлювати дані в реєстрі. Реєстр підприємців охоплює зокрема наступних суб'єктів; фізичні особи, що здійснюють господарчу діяльність; товариства (явні, партнерські, командитні, з обмеженою відповідальністю, акціонерні), кооперативні та державні підприємства; науково-дослідницькі осередки; іноземні підприємства і відділи іноземних підприємств, а також товариства взаємного страхування.

Усі суб'єкти, охоплені реєстром підприємців, зобов'язані з метою реєстрації, представити наступні дані: назву або фірму під якою діє, зазначення юридичної форми та місцезнаходження разом з адресою, зазначення попереднього номеру у судовому реєстрі або обліку господарчої діяльності; спосіб створення суб'єкту (у випадку якщо його було створено шляхом переформування або поділу); предмет господарчої діяльності, інформацію про статут і договір та номер КЕСКЖ (статистичний номер). Крім цього, підприємці, в залежності від своєї юридичної форми, мусять представити додаткову інформацію, наведену у законі про Національний судовий реєстр. У випадку товариства з обмеженою відповідальністю це: розмір статутного капіталу; визначення розміру паїв спільників; подання спільників, які мають мінімум 10% статутного капіталу. Натомість акціонерні товариства повинні подати наступні дані про: розмір початкового та кінцевого капіталу, кількість та номінальну вартість акцій, кількість привілейованих акцій та види привілеїв, а також інформацію про розмір статутного капіталу, сплаченого перед реєстрацією. Підприємці були також зобов'язані до подання взірців підписів (підтверджених нотаріально або здійснених у присутності судді) осіб вповноважених до представлення інтересів суб'єкту, якого вписано до реєстру.

Правила реєстрації представництв іноземних підприємців регулюють положення закону - Право господарчої діяльності. Створення представництва вимагає запису до обліку представництв іноземних підприємців, який ведеться міністром відповідним з питань економіки. Запис до обліку здійснює міністр відповідний з питань економіки, на основі представленої заяви та після отримання згоди міністра, відповідного з огляду на предмет здійснюваної господарчої дальності іноземного підприємця. До заяви про запис до обліку слід додати: (і) акт про заснування (договір, статут) іноземного підприємця; (іі) виписку з торговельного реєстру; (ііі) заяву підприємця про заснування представництва у Польщі (iv) засвідчення іноземного підприємця, який є товариством, яку частку акціонерного капіталу (або статутного) було сплачено.

Спосіб введення у життя положень закону про Національний судовий реєстр регулює закон "Порядок введення в дію закону про Національний судовий реєстр" (В.З. з 2000 р., № 114, поз. 1194), Стосовно цивільних товариств закон - Право господарчої діяльності накладає обов'язок пристосування форми діяльності до вимог закону, що означає іменну реєстрацію спільників в обліку господарчої діяльності у гміні або укладення умови відкритого товариства та отримання запису у Національному судовому реєстрі.